- Знову мені якусь недолугу свічечку поставили, - бурчав підсвічник. – Тільки вигляд псує. Всі знають який я вишуканий і блискучий, з дорогого металу. Одним словом - красень. Та ще й старовинного поважного роду. А тут на тобі, дали мені в компанію якусь нікчемну свічечку - ні вроди ні породи. Та й куплена, мабуть, за пару копійок. Кому вона така потрібна?
Гірко було слухати ці слова маленькій, тендітній свічечці:
«Невже я така нікому не потрібна? А я ж так усіх люблю, що згоріти за них готова».
Настала ніч. Тихо плакала свічечка. Проте ніхто її не чув, а через темінь і не бачив...
Раптом блимнув слабенький вогник. Тремтяча рука господаря піднесла запалений сірник до свічечки. Та одразу ж спалахнула яскравим полум’ям. Горіла. Згоряла. Топилася на очах. Гарячий віск скапував на підсвічник, чим його ще більше дратував.
- От нечупара! Бруднить мене своїм воском і кіптявою, - обурювався підсвічник. - Вже би швидше згоріла.
Вона й згоріла... Тихо... Тільки застиглі крапельки воску і обгорілий кусочок маленького гнотика нагадував, що тут була свічечка.
- Нарешті то я позбувся її, - буркотів задоволено підсвічник. - Ще б хтось витер ці брудні сліди і ніщо вже не буде псувати мого вигляду.
* * *
- Шкода - згоріла, - промовив старечий голос, витираючи слід від свічечки. – Тепер підсвічник можна заховати. Кому він потрібний без неї?
* * *
Ще коли свічечка горіла, на стіні з’явились три силуети: свічечки, підсвічника та господаря. Вони були темно-сірі. Такими подібними й однотонними їх світло робить.
- Щось мій господар занедужав, - говорив його силует. - З ліжка встати не в змозі. Добре, що ви були під рукою, – обізвався він до двох інших. – Тож він зміг запалити свічечку і знайти ліки в тумбочці. Йому тепер значно краще. Шкода тільки лише, що свічечка догоряє, та життя вона йому врятувала.
Тут свічечка догоріла. Силуети зникли…
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 7137 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : В Храмах не снимают грехи – в Храмах о них говорят - Антон Странно бывает видеть, как грешники снимают грехи грешникам. Может не знаю чего, так расскажите, и поведем беседу вместе. Об этом статья. Написал статью после того, как увидел глаза и лицо церковного служителя, именно церковного служителя, а не Христа, потому что на лице написана была неуверенность и безпокойство за совершенный поступок. Глаза выдавали его, и покоя не было в них. Этот человек - снимает грехи с Путина, он исповедует его в Москве. А по соседству - стоит здание, где люди трудятся на ниве искусства. И вот решил этот человек - отнять здание у них, и очень уверен, что власть Путина, но не Отец Наш Небесный будет гарантом ему в этом деле. Все это увидел на ТВ по ARTVi. Такие примеры отталкивают людей от церкви, ведь должны служители в Храмах - Отца чтить, и лишь Его видеть перед собой в делах своих, а этот - на властителя земного надеется, как торгаш в лавке перед Храмом Христа - меняет свои тридцать серебрянников!
